Міжнародному торговельному форумі, який проходив у Києві 5 березня 2025 року, Міністерством економіки України були представлені ключові пріоритети експортної стратегії України до 2030 року, яка передбачає збільшення експорту на 50% протягом наступних п’яти років.
Під час форуму заступник міністра економіки, торговий представник України Тарас Качка окреслив ключові аспекти експортної політики України, актуальні виклики, з якими стикається бізнес, і перспективи для розвитку міжнародної торгівлі. Нова стратегія передбачає співпрацю бізнесу, держави і громадськості для створення сприятливих умов розвитку експорту, де держава забезпечуватиме підтримку виробникам як всередині країни, так і за її межами.
Роль експорту в економіці країни
Експорт продовжує залишатися одним з визначальних чинників економічного зростання України. За оцінками уряду та НБУ, обсяг експортованої продукції та послуг не лише забезпечує значні валютні надходження (приблизно 51 млрд $ у 2024 році), а є рушійною силою збільшення ВВП, адже частина прибутків інвестується в розвиток нових технологій, розширення виробничих потужностей та модернізацію інфраструктури. Також збільшення експорту сприяє створенню нових робочих місць і зростанню заробітних плат в суміжних галузях. Так, за розрахунками НБУ, у 2024 році було забезпечено середньорічний рівень зарплати для 1,4 млн осіб у різних галузях, дотичних до експорту. У 2025 році ця цифра, ймовірно, зростатиме завдяки появі нових експортоорієнтованих підприємств і розширенню вже наявних.
Попри тенденцію зниження ролі експорту в національній економіці у 2014-2023 роках (за винятком 2021 року, коли обсяг українського експорту товарів і послуг досягнув історичного максимуму в 79,3 млрд $), експорт продовжує відігравати значну роль у розвитку української економіки. Якщо в 2014 році частка «експорт/ВВП» становила 49%, то до 2023 року цей показник знизився до 25%. За цей час номінальний ВВП України зріс із 134 до 179 млрд $, а обсяг експорту скоротився із 69 до 44,4 млрд $. Звісно різке падіння в 2022-2023 роках відбувалося під впливом війни, зміни товарної структури експорту і зниження цін.
У 2024 році ситуація почала стабілізуватись, і експорт продемонстрував важливе зростання на 14%, досягнувши рівня 50,3 млрд $. При цьому суттєво зросла фізична вага експортованої продукції до 131,2 млн тонн, хоча середня ціна експорту знизилася з 443 $/т у 2022 році до 318 $/т у 2024 році, що свідчить про зміни в товарній структурі експорту і необхідність подальшого переходу до товарів з високою доданою вартістю.
У 2024 році ринок ЄС остаточно закріпився як основний напрямок для українського експорту. Його частка в географічній структурі експорту товарів зросла із 39,3% у 2021 році до 59,5% у 2024 році. Водночас помітно знизилася частка експорту до країн СНД, Китаю та інших регіонів. Щодо товарної структури, то агропродовольча продукція стала домінуючою в українському експорті, тоді як частка металургії скоротилася із 24,2% у 2021 році до 10,4% у 2024 році. Ці зміни свідчать про адаптацію українського експорту до нових умов і орієнтацію на перспективні європейські ринки й агропромисловий сектор.
Однак важливим недоліком залишається низькотехнологічна структура українського експорту товарів, де частка сировини і продукції з низьким ступенем переробки зросла із 52% до 66,3% у 2024 році. Це позначається на середніх експортних цінах української продукції групи 1-24 (сільське господарство і продукти харчування), які значно нижчі порівняно з країнами ЄС, такими як Польща та Франція. Наприклад, середня ціна експорту продукції цієї групи в Україні в 2023 році становила 325 $/т, тоді як у Польщі — 1554 $/т, а у Франції — 1452 $/т. Це свідчить про необхідність поглиблення переробки і підвищення технологічності української продукції, щоб посилити конкурентоспроможність на міжнародних ринках.
Основні бар’єри для експорту
За результатами опитування українських підприємств, проведеного Міністерством економіки в січні-лютому 2025 року, ключовими бар’єрами для експортної діяльності являються:
- 73% — логістичні проблеми: високі тарифи на перевезення, нестача водіїв, проблеми з пропускною здатністю на західному кордоні
- 54% — валютні обмеження під час воєнного стану: короткі терміни повернення виручки (180 днів), що ускладнює експорт товарів машинобудування та роботу з торговими мережами за кордоном
- 49% — складнощі з перетином кордону для ділових поїздок
- 49% — дефіцит кваліфікованих кадрів через мобілізацію та міграцію
- 46% — слабкість державних фінансових інструментів підтримки експортерів, зокрема нестача експортного кредитування і обмежене страхування воєнних ризиків
- 44% — небажання закордонних партнерів співпрацювати з Україною через воєнні ризики
Серед інших бар’єрів підприємці назвали тарифні (високі ввізні мита в окремих країнах Азії) та нетарифні (додаткові вимоги і відсутність досвіду постачання певної продукції) перешкоди, ускладнення із сертифікацією продукції, брак інформації про зовнішні ринки, відсутність підтримки за кордоном і затримки з митним оформленням. Це свідчить про необхідність системного підходу до вирішення експортних проблем на державному рівні.
Стратегічний підхід до експорту
Експортна політика має бути органічним продовженням того, що робить бізнес. Українські виробники, ще не будучи членами ЄС, вже використовують європейські стандарти. Це створює унікальну конкурентну перевагу, дозволяючи вітчизняним компаніям швидко інтегруватися в міжнародні ринки. Використовуючи людський капітал, природні ресурси і вигідне географічне розташування, Україна може посилити державну політику й масштабувати виробництво товарів і послуг з вищою доданою вартістю, які затребувані за кордоном.
На тлі глобальних змін у торгівлі відкриваються нові можливості для українського експорту:
- Попит на продовольчу безпеку стимулює зростання експорту українських агропромислових товарів.
- Формування нових ланцюгів вартості в контексті Зеленого і Цифрового переходів.
- Переміщення капіталу і виробництв через геополітичні ризики дає шанс українським компаніям стати частиною нових міжнародних виробничих ланцюгів.
- Розвиток цифрових послуг відкриває можливості для експортного сектора без фізичного переміщення людей і товарів.
Україна має суттєвий потенціал для розширення експорту на міжнародні ринки, де спостерігається стабільно високий попит на окремі товарні позиції. Зокрема, на ринках Європейського Союзу перспективними є харчові продукти (сири, олії, готові корми для домашніх тварин, кондитерські вироби) та продукція деревообробки й папір. Також значний потенціал мають ринки країн Близького Сходу, зокрема Єгипет, Саудівська Аравія і Туреччина, де активно зростає імпорт олій, борошняних кондитерських виробів та шоколаду, м’яса свійської птиці, перероблених та консервованих овочів та виробів з деревини і паперу. Найбільшими бенефіціарами такого розширення експорту можуть стати регіони з розвиненою аграрною та лісопереробною промисловістю, серед яких Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Волинська, Рівненська та Київська області.
Також український уряд продовжує переговори з ЄС щодо угоди АССА (Agreements on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Goods), ще відомої як «промисловий безвіз», про оцінку відповідності та прийняття промислової продукції. Її затвердження дасть додатковий поштовх економічному розвитку України та сприятиме глибшій інтеграції у європейський ринок.
Ключові показники експортної стратегії
За прогнозами Міністерства економіки України, до 2030 року відбудеться:
- Зростання обсягу експорту товарів і послуг до 77 млрд $ (проти 51 млрд $ у 2024 році).
- Досягнення співвідношення обсягу експорту товарів і послуг до ВВП 33% (у 2023 році цей показник складав 25%).
- Зменшення частки сировинної продукції до 59% (проти 74% у 2024 році), що сприятиме розвитку експорту товарів з високою доданою вартістю.
Ці показники можливі за умови що в 2025 році припиняться інтенсивні бойові дії на території України та не буде руйнування інфраструктури, зокрема енергетичної, цінова кон’юнктура ринків не зазнає суттєвих змін проти 2024 року і вдосконалиться державний механізм розробки та імплементації економічних стратегій.
3/4 експорту відбувається в країни, з якими Україна має торгові відносини
Подальші кроки
Українському бізнесу потрібна стабільність, доступ до фінансування і спрощені процедури для виходу на зовнішні ринки. Серед основних напрямів підтримки держави:
- Розширення географії експорту, зокрема на ринки Глобального Півдня (Близький Схід, Південно-Східна та Латинська Америка).
- Стимулювання інвестицій у виробництво середньо- та високотехнологічної продукції та збільшення її частки в експорті.
- Поліпшення фінансових механізмів підтримки експортерів.
- Розширення можливостей для співпраці з потенційними контрагентами.
- Поліпшення логістики експорту, оптимізація часу і вартості перевезень.
- Удосконалення митних процедур і сертифікації продукції.
За умови реалізації цих ключових заходів Україна зможе посилити позиції на міжнародних ринках і забезпечити стале зростання експорту, що є важливим чинником економічної стабільності країни.
Команда BDO в Україні готова допомогти бізнесу з виходом на міжнародні ринки. Окрім глобальної присутності мережі BDO у 166 країнах, український офіс має розгалужену систему закордонних партнерів, що дозволяє ефективно знаходити потенційних міжнародних контрагентів для клієнтів. Ми пропонуємо комплексну підтримку — від аналізу потенційних ринків та побудови експортної стратегії до консультацій щодо оподаткування, сертифікації продукції та юридичних аспектів експортної діяльності. Фахівці BDO у всьому світі сприятимуть ефективному вирішенню бар’єрів, з якими стикаються українські підприємства, допомагаючи зробити експорт не лише реальністю, але й драйвером сталого зростання вашого бізнесу. Залишайте заявку на консультацію, щоб обговорити вашу конкретну потребу.
