- З’явилася нова підстава для заміни покарання або його невідбутої частини більш м’яким
06 листопада 2022 року набув чинності закон, яким встановлюється, що покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п’ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п’ятнадцяти років призначеного судом покарання.
- Україна приєдналася до Конвенції про екстрадицію
15 листопада 2022 набув чинності закон, який створив правові підстави для співробітництва з компетентними органами держав-учасниць щодо видачі задля притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку щодо осіб, які переховуються на території однієї з держав-учасниць з метою ухилитися від правосуддя.
Водночас Україна ратифікувала Конвенцію з такими застереженнями:
- Україна не видаватиме іншій державі громадян України;
- Україна може відмовити у видачі особи у випадку, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що екстрадиція суперечить інтересам національної безпеки України;
- в Україні запити про екстрадицію складає та отримує Офіс Генерального прокурора (під час досудового розслідування) та Міністерство юстиції України (під час судового провадження або виконання вироку).
Зазначимо, що держави-учасниці цієї Конвенції – країни американського континенту, у тому числі США та Мексика.
До Європейської конвенції про видачу правопорушників, учасниками якої є держави – члени Ради Європи, а також Ізраїль, Південна Африка та Південна Корея, Україна приєдналася у 1998 році.
- Посилено відповідальність за катування
29 грудня 2022 року набув чинності закон, спрямований на приведення положень про катування та інших норм КК України у відповідність до Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання.
Варто підкреслити, що посилення кримінальної відповідальності за катування – перший крок у розв’язанні проблеми жорстокого поводження правоохоронців із затриманими та підозрюваними особами на початкових етапах досудового розслідування. Крім того, зміни також пов’язані з необхідністю кримінального переслідування представників окупаційних військ за злочини катування.
Норма ст. 127 КК України зазнала суттєвої корекції, оскільки статтю доповнено новою частиною, яка встановлює особливо кваліфікуючу обставину за злочин катування, а саме вчинення цього злочину представником держави, у тому числі іноземної. До цього у складі злочину, передбаченого ст. 127 КК України був відсутній спеціальний суб’єкт.
Відтепер за злочин катування у разі його вчинення представником держави або представником іноземної держави встановлюється відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
При цьому примітка до ст. 127 КК України надає тлумачення понять «представник держави» та «представник іноземної держави».
Так, під представниками держави слід розуміти службових осіб, а також осіб, які виступають як офіційні, чи діють з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.
До представників іноземної держави законодавцем, окрім державних службовців іноземної держави та осіб, які проходять службу у збройних силах та правоохоронних органах, було віднесено також:
- представників іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, утворених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією;
- представників окупаційної адміністрації російської федерації, до якої входять її державні органи й структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України;
- представників підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Крім того, до засуджених за злочин катування представників держави або представників іноземної держави не застосовуватимуться інститути звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, звільнення від відбування покарання з випробуванням та призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
- Вдосконалено інститут закриття кримінального провадження
29 грудня 2022 року набув чинності закон, яким до КПК України внесено окрему главу стосовно кримінального провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність.
Як відомо, рішенням КСУ України від 08 червня 2022 року було визнано неконституційним п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, який встановлював набрання чинності законом, яким скасовується кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, як підставу закриття кримінального провадження.
У рішенні вказувалося, що закриття кримінального провадження за нереабілітуючих підстав фактично передбачає констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення, що призводить до несприятливих наслідків для такої особи, зокрема ставить під сумнів її невинуватість. Водночас закриття кримінального провадження без згоди особи обмежує її право на захист від звинувачень у вчиненні дій, які їй інкримінувалися.
У зв’язку з цим, ч. 1 ст. 284 КПК України було доповнено новою підставою у п. 4-1, а саме «втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння».
Відтепер закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, здійснюється прокурором, якщо підозрюваний проти цього не заперечує.
За відсутності згоди підозрюваного кримінальне провадження продовжується в загальному порядку. Прокурор, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для встановлення факту вчинення підозрюваним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, зобов’язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надати доступ до матеріалів досудового розслідування. Надалі прокурор має звернутися до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Якщо підозрюваний заперечує проти закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, а суд встановив вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження згідно з п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Якщо судом не встановлено, що підозрюваним вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження у зв’язку з відсутністю події кримінального правопорушення або його складу в діянні підозрюваного, тобто відповідно до п. 1 або п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
У випадку, коли обвинувальний акт надійшов до суду і вже здійснюється судове провадження, але на цьому етапі втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Суд може закрити кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 КПК України.
Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
- Посилено відповідальність за вчинення окремих військових кримінальних правопорушень
27 січня 2023 року набрав чинності закон, яким внесені зміни до норм Загальної частини та Розділу XIX «Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби» КК України.
Відтепер відповідальність за невиконання наказу, вчиненого в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, тягне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років (замість позбавлення волі у розмірі від 3 до 7 років).
Крім того, призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення від відбування покарання з випробуванням відтепер неможливе щодо засуджених за:
- невиконання наказу (ст. 403 КК України);
- погрозу або насильство щодо начальника (ст. 405 КК України);
- самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК України);
- дезертирство (ст. 408 КК України);
- самовільне залишення поля бою або відмову діяти зброєю (ст. 429 КК України).
Нагадаємо, що щодо військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні зазначених злочинів, може бути обраний запобіжний захід винятково у вигляді тримання під вартою.
- Внесено зміни до КПК України щодо захисту прав та інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків
12 січня 2023 року Верховна Рада України прийняла в цілому закон, яким встановлюється порядок дій щодо контролю над вжиттям невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини, що залишилась без батьківського піклування через затримання та застосування щодо батьків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тимчасового/екстрадиційного арешту.
Так, наприклад, якщо під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд встановить, що у зв’язку із застосуванням зазначеного запобіжного заходу дитина, яка перебуває на утриманні підозрюваного, обвинуваченого, залишиться без батьківського піклування, слідчий суддя, суд зобов’язує прокурора повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування такої дитини про факт залишення дитини без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини, відомості про що зазначаються в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Орган опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування, інформує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про місце проживання (перебування) дитини. Після отримання такої інформації слідчий, прокурор невідкладно повідомляє підозрюваного, обвинуваченого про місце проживання (перебування) дитини.
