Виклики, з якими енергетична система Україна стикається зараз та стикнеться в майбутньому, – безпрецедентні. Мова йде про руйнацію, знищення енергетичної інфраструктури, окремих секторів енергетичної системи, що відбувається на фоні опосередкованих та не менш важливих факторів, як от загальний економічний спад в країні, падіння світової економіки, криза у відтоці робочої сили з країни, інвестицій тощо.
Наша основна задача – вистояти в моменті та бути готовими до відбудови в майбутньому. Важливо, що зважаючи на унікальність реалій, в яких ми знаходимося, ми маємо концентруватися на побудові цілком нової архітектури післявоєнної енергетичної системи України, аніж намагатися безсистемно відбудовувати зруйноване. Це унікальний випадок в сучасній історії, і ми маємо повернути його на свою користь.
При побудові подібних планів основний фактор складності, з яким ми маємо справу – це відсутність чіткого розуміння та належної оцінки, якого рівня руйнації та шкоди буде завдано в результаті війни. Втім, навіть у таких умовах ми маємо вже зараз розробляти візію відбудови, і масштаб руйнувань жодним чином не має змінювати основні принципи та цілі такої відбудови, які ми можемо окреслити для себе вже зараз, зокрема спираючись на загальносвітові тренди в галузі.
Окремо хочеться наголосити, що юридична складова роботи з відновлення має бути розпочата вже зараз, оскільки наша основна мета полягає у створенні належних умов та регулювання, спрямованих на втілення цих трендів в нашій державі, і навіть покращення таких відносно інших юрисдикцій, в рамках боротьби за інвестиції.
Перш за все, відбудова енергетичної системи України має базуватися на новітніх технологіях галузі, фокусу на енергоефективності, перспективності, надійності та сталості, а Україні необхідно зосередитися на розвитку законодавства у чотирьох ключових сферах:
- Вуглецево-нейтральна та самодостатня енергосистема;
- Відновлювані джерела енергії;
- Побудова мікромереж та впровадження розумних енергосистем з метою децентралізації та забезпечення стабільності;
- Системи довготривалого зберігання енергії.
Ці сфери продиктовані інноваційністю та ефективністю. У разі належного проектування та впровадження майбутня електроенергетична система України може створити позитивний прецедент, демонструючи, що навіть країна з найсуворішими проблемами може побудувати чисту, енергоефективну та стійку систему практично з нуля. Зазначені сфери нові для України, але ми повинні бути зосереджені на розробці законодавчої бази та політики для впровадження цих технологій у наше повсякденне життя. Ефективна правова та законотворча робота сприятиме їх швидкому розвитку та впровадженню в майбутньому.
По-друге, в умовах панування загальносвітового тренду декарбонізації, зосередження на цьому напрямку при відновленні енергетичної системи України в перспективі може стати потужним стимулом для залучення інвестицій при відбудові.
Таким чином, вже зараз є актуальним питання опрацювання, зокрема, четвертого енергетичного пакета ЄС «Чиста енергія для всіх європейців» – законодавчих ініціатив, що є одним з етапів виконання Стратегії створення Енергетичного союзу. Він може стати важливим посібником у відбудові та реформуванні енергетичної системи. Роботу над його впровадженням в українські реалії слід починати вже зараз.
Серед конкретних дій, які слід буде здійснити в цьому напрямі, необхідно виділити наступні:
(1) Створити законодавче поле для функціонування енергетичних спільнот домогосподарств за прикладом таких в ЄС – об’єднання громадян, яке виробляє електроенергію для власних потреб;
(2) Створити законодавче поле для повноцінного функціонування агрегаторів в Україні – фізичних чи юридичних осіб, які об’єднують виробників ВДЕ, з метою подальшого спільного продажу ними виробленої електроенергії;
(3) Забезпечити можливість горизонтальної торгівлі – прямого продажу електроенергії від виробника до споживача.
Наслідком імплементації четвертого енергопакета буде забезпечення побудови децентралізованої та більш автономної, стабільної енергосистеми. Крім того, реформа сприятиме загальному розвитку ринку, що своєю чергою приваблює нових інвесторів.
В рамках імплементації четвертого енергетичного пакета варто також враховувати взяті Україною зобов’язання щодо підтримки Європейської зеленої угоди, спрямованої на досягнення нульових викидів до 2050 року. Україна має реструктурувати свій вугільний сектор, розглянути можливість кращого регулювання енергетичного ринку, оподаткування викидів вуглецю або запровадження системи торгівлі викидами, синхронізованої з Європейською системою торгівлі викидами, як це передбачено Дорожньою картою декарбонізації Енергетичного співтовариства.
По-третє, надважливим елементом є інтеграція Об’єднаної енергетичної системи України (ЄЕСУ) до загальноєвропейської енергосистеми ENTSO-E, що передбачено Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Затверджений план інтеграції зазнав корективів у зв’язку із війною, а зважаючи на хід бойових дій, на жаль, зазнає таких змін постійно. Втім, робота триває та має враховувати такі фактори.
Перш за все, необхідне проведення подальшої роботи задля забезпечення можливості вільної купівлі-продажу електроенергії між Україною та ЄС, зокрема в розрізі роботи над наступними перешкодами, що досі існують: необхідність проходження процедури отримання доступу до міждержавного перетину електроенергії через відповідні аукціони; технічні обмеження імпортно-експортних потужностей, а також обмеження, зумовлені методикою розрахунку вільних пропускних спроможностей міждержавного перетину, що підлягають розподілу (аукціону); стягнення плати за передачу електроенергії на експорт, що також суперечить Угоді про асоціацію з ЄС, Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та деяким іншим європейським документам.
Для створення єдиного енергетичного ринку ще потрібно виконати багато технічної та нормативної (законодавчої) роботи. У сучасних реаліях це питання актуальне, і процеси мають бути завершені найближчим часом. Електроенергетична інтеграція, крім іншого, доповнює загальну стратегію ефективного механізму експортної діяльності України, яка стане суттєвим елементом розвитку України після війни.
Як висновок, хочу наголосити, що основною метою нашої держави після закінчення війни стане відбудова. Ми допускаємо, що за умови правильного систематичного стратегічного підходу, перемога у війні надасть нам перспективне вікно можливостей для перебудови енергетичної системи України. На практиці це вікно – наявність тренду інвестування в Україну, втім цей тренд не може стати результативним сам по собі. Нам вже зараз потрібно проводити реформи, щоб він був підкріплений, по-перше, наявністю комплексного, аналітичного, критичного та глобального підходу України до побудови своєї нової післявоєнної енергетичної системи, а по-друге, щоб він був підкріплений загальним високим правовим рівнем нашої держави.
